Бізнес в маленькому місті

01.03.2012

Невеликі міста – як неоране поле для підприємців. Можливостей для розвитку бізнесу тут не менше, ніж у мегаполісі. По-перше, деякі сфери просто не зайняті (а значить, немає і конкуренції). По-друге, робоча сила, як правило, набагато дешевша. Але, звичайно, і труднощів теж чимало. Тридцятирічного тогучинского підприємця Вадима Вострикова можна навіть назвати “олігархом”, правда, у місцевих масштабах. У свої молоді роки він вже є власником декількох компаній і успішно реалізує плани з розширення бізнесу. Власну справу він почав, коли йому ще не виповнилося й двадцяти років.

Олігарх місцевого масштабу

До місця зустрічі Вадим під’їхав на сріблястій Toyota Soarer. Саме на ній ми і відправилися оглядати “володіння” бізнесмена. Мені все це нагадало сюжет дитячої казки про “Кота в чоботях”:

- Чиї це володіння?

- Маркіза Карабаса.

Тільки в нашому випадку герой все-таки позитивний. До того ж сам він не будує наполеонівських планів стати власником всього Тогучина. Сьогодні Вадим Востріков є власником літнього кафе в центрі міста, а також компанії, що займається операціями з нерухомістю та межуванням земельних ділянок. Треба сказати, що і кафе, і агентство дуже популярні в маленькому містечку.

Своє кафе Вадим відкрив близько семи років тому. Спочатку це була невелика дерев’яна альтанка. Тепер там виклали плитку і зробили каркас. Місцеві жителі так і називають заклад – “У Вадима”, і оскільки практично нічого аналогічного в місті немає, вечорами там збирається чимало публіки: поспілкуватися, попити пивка, та пограти в більярд. Особливо популярне кафе в дні професійних свят. Будівельники, залізничники і представники інших професій обов’язково приходять сюди відзначити свої перемоги і досягнення. Як відомо, у календарі таких днів хоч відбавляй, і тому у закладу завжди багато роботи.

Великий банер ТОВ “Сибгеоцентр” зустрічає всіх на в’їзді в місто Тогучин. Це другий великий проект Вадима. Агенція проводить операції з нерухомістю, займається межуванням земельних ділянок і готує документацію для проведення торгів. Якщо який-небудь житель Тогучинского району зважиться купити або продати свою земельну ділянку, обміняти або подарувати її або ж просто отримати нову землю, то йому обов’язково доведеться звернутися в компанію Вадима. У цій сфері у нього також немає конкурентів.

- Як виникають ідеї бізнесу? – Запитую я місцевого “олігарха”.

- Спонтанно! Думка про створення “Сибгеоцентру” підкинув друг, – розповідає Вадим. – Якось раз він прийшов до мене в кафе і запропонував створити фірму, яка б займалася межуванням. Так і виникло агентство. Я по життю авантюрист, завжди є багато ідей, в голові постійно крутяться якісь проекти, які хочеться здійснити. Проблема лише в тому, що на все не вистачає часу.

Чого-чого, а вільного часу у Вадима дійсно небагато. Приділити мені всього кілька годин Вадим зміг лише через пару днів, після того як я зателефонував йому і попросив про зустріч.

Підприємець з дитинства

Багато батьків планують майбутнє своїх дітей без їхньої участі. Самі вибирають навчальні заклади та професії. А потім виявляється, що вибір зроблено невірно, інтересу до навчання немає, а на виході – нікудишній спеціаліст. У Вадима все склалося інакше.

- Коли Вадим був маленький, я здогадувалася, що він буде займатися підприємництвом, – каже Валентина Андріївна, мама Вадима. – У дитинстві часто грав з сестрою в магазин, причому завжди був продавцем. І якась хватка, серйозність вже тоді в ньому було видно. Мої припущення виявилися вірні: Вадим став займатися приватним бізнесом.

Відразу після закінчення школи майбутній підприємець вирушив до Новосибірська – вступати в торговий технікум. Але видно не судилося… Студентом він так і не став, зате повернувся в Тогучин і почав будувати свою власну справу. Уявіть собі, простий вісімнадцятирічний юнак контролював у своєму районі чи не всю дистрибуцію відомого новосибірського виробника напоїв ВІНАП. Спочатку Вадим тільки розвозив продукцію магазинам Тогучина і селища Гірське. А через кілька років обзавівся і власною торговою точкою. Вадим Востріков зареєструвався як приватний підприємець в 1996 році, тоді йому було двадцять років.

- Я намагався матеріально не залежати від батьків, – розповідає наш герой. – Доводилося крутитися і викручуватися.

Винно-горілчаний магазин Вадима проіснував близько трьох років. Потім точку довелося закрити – вона вже не приносила прибуток. Але ця невелика невдача анітрохи не остудила запал юного комерсанта. На горизонті вже маячили нові проекти – перспективні і більш прибуткові.

До раннього періоду підприємницької діяльності Вадима можна віднести і відкриття на ярмарку відділу дитячого харчування та іграшок. Він працює і донині. Тільки тепер власником є мама Вадима, яка до цього працювала інженером з охорони праці в місцевій лікарні. Валентині Андріївні подобається займатися новою справою.

- Шкода тільки, що конкурентів зараз багато, – нарікає вона. – За товаром тепер доводиться їздити не так часто, як раніше.

До речі, батько Вадима також працює у свого сина.

Графік бізнесмена – його відсутність

- З вечора, звичайно, я планую, що потрібно зробити на наступний день, але, як правило, багато зустрічей і поїздок намічаються по ходу дня, залежно від того, як іде робота в кафе, “Сибгеоцентрі”, – пояснює Вадим. Звичайно, самий завантажений період – літо, в цей час і новосибірські дачники, і тогучинці активно користуються послугами агентства, та й в кафе багато відвідувачів.

Але й зараз у Вадима справ також по вуха. Це пов’язано з будівництвом кафе, а точніше, з його перебудовою. Зовсім недавно виникла ідея зробити кафе закритим, розрахованим на цілорічну роботу. І весь свій час і сили молодий чоловік тепер віддає будівництву закладу.

- Відпочивати нікуди не збираєтеся поїхати?

- Ось зараз весь мій “відпочинок”, – сміється Вадим, показуючи на кафе.

Відсутність вихідних та ненормований робочий день – звичайне явище, до якого Вадим уже давно звик. Йдучи з будинку в 8-9 ранку, він може повернутися в одинадцятій вечора, а влітку не повертається додому раніше двох-трьох годин ночі. Іноді за день доводиться кілька разів бувати в Новосибірську – відвозити і забирати документацію.

Раніше, до народження дочки, Вадим з дружиною часто влаштовували спільні поїздки до столиці Сибіру: у кіно, пограти з друзями в боулінг. Бували на Алтаї, але зараз влаштувати тривалу відпустку молоді люди не можуть. По-перше, маленькій дочці Вострікова всього шість місяців. А по-друге, просто бізнес розвивається, а доручити вести всі справи нікому. Немає у Вадима людини, яка могла б замінити його хоча б на час, повністю взяти на себе керівництво кафе і агентством. У Новосибірську така людина називається адміністратором, але в області ця посада поки рідкісна, а людей відповідної кваліфікації практично немає. Не тільки Вадим, але і багато інших бізнесменів зараз потребують таких фахівців.

- Давно мрію гарненько відпочити, – каже мені Вадим. – Іноді заздрю людям, у яких є певний графік роботи, законна обідня перерва і відпустка.

До всього іншого Востріков навчається на заочному відділенні у філії Томського юридичного університету в Юрге. Ось вже дійсно, відпочинку зовсім немає місця в цьому насиченому, навіть завантаженому житті. Втім, дружину Вадима графік роботи чоловіка зовсім не бентежить:

- Керівництво підприємствами забирає багато часу, але якщо раптом щось терміново знадобиться, з дочкою посидіти, наприклад, Вадим завжди може приїхати, – каже мені Марина Вострікова. – Він керівник і може вільно управляти своїм часом – це великий плюс!

Я попросила співробітників “Сибгеоцентру” охарактеризувати свого начальника. Почула такі визначення: грамотний керівник і хороша людина, яка завжди може піти на поступки і ніколи не буде конфліктувати.

Вадим спілкується зі своїми працівниками просто, без тіні зарозумілості, властивої багатьом керівникам. Проте його самого в ролі підлеглого уявити складно, він і сам говорить про це:

- Не зможу працювати на когось, я багато часу був керівником і тепер вже не хочу, щоб хтось керував мною.

Вадим по своїй натурі – лідер. Як і кожному гарному керівнику, Вадиму властива величезна цілеспрямованість. Нещодавно, побачивши німецький верстат на будівельній виставці, Вадиму захотілося придбати його, що він і зробив. І ось через кілька тижнів у Тогучині почне працювати цех по виготовленню декоративних грат.

- Розпочнеться оздоблення кафе, тоді можна буде і цех запускати, – каже підприємець.

І будьте впевнені – цех відкриється, почне успішно функціонувати, а його продукція буде затребувана, оскільки нічого подібного в Тогучині знову ж таки немає.

Їхати до міста – безглуздо.

- Немає сенсу залишати тут бізнес і все починати з нуля в іншому місті, – міркує він. – Тут всі мене знають, є багато зв’язків. Все це доведеться створювати заново, якщо я переїду в інше місце.

Важливим фактором для підприємницької діяльності є і стартовий капітал. Щоб почати свою справу в маленькому місті, потрібна набагато менша сума, ніж в мегаполісі.

- Звичайно, я починав не зовсім з нуля, адже був винно-горілчаний магазин, робота по дистрибуції продукції ВІНАП, – розповідає Вадим. – Тепер я маю кредитну історію в банку. І, в крайньому випадку, можу зайняти певну суму в банку.

Все, чого досяг Вадим – результат його власних зусиль. Фінансово тогучинский олігарх ні від кого не залежить. Зараз він сам може надавати допомогу. І періодично спонсорує дитячий будинок та дитячі садки. Іноді – грошима, іноді – товарами з відділу дитячого харчування та іграшок.

Наша зустріч з Вадимом Востріковим добігає кінця. Роблю заключні знімки, і срібляста Toyota Soarer ховається за поворотом. Ловлю себе на думці, що машину такої марки в Тогучині я більше ні у кого не бачив.

Читайте на cайті:

Рубрика: ЯК ЗАРОБИТИ ГРОШІ Теги:

Коментарі

Коментарів поки немає


Написати

(обовязково)

(обовязково)


При використанні матеріалів цього сайту обовязковим є гіперпосилання на DOSTATOK.ORG.UA, відкрите для індексації пошуковими системами